Хемингуэй старик и море содержание.

Серед безкраїх просторів океану на острові Куба загубилося маленьке селище, де живуть самі рибалки, і все життя пов"язане тут з морем. Головний герой повісті, старий рибалка на ім"я Сантьяго, напевне найстаріший з тих, хто промишляв сам-один на своєму човні на Гольфстрімі. Уже 84 дні він повертався без риби. Перші сорок з цих днів разом з ним ходив у море хлопець, але потім батьки веліли Маноліну виходити в іншому човні, бо рибальська вдача відвернулася від старого Сантьяго. Але хлопцю було шкода старого, він приходив на берег і допомагав йому: ніс багор, гарпун або парус. "Вітрило було полатане мішковиною і, згорнуте, скидалося на прапор вщент розбитого полку".

Сам старий був худий, виснажений, із темними плямами від "нешкідливого нашкірного раку", який виникає під впливом сонячних променів. На руках виднілися шрами віджилки, яка порізала йому шкіру, коли він тягнув великих риб. Але шрами ті були старі, "як шпари у безводній пустелі". Усе у нього було старе, крім очей, які мали колір моря, "веселі очі людини, яка не здається".

Коли вони вдвох з хлопцем йшли від берега, Манолін сказав, що знову хоче ходити у море зі старим, бо вже заробив трохи грошей. Старий навчив малого ловити рибу, і хлопець любив старого. Він вірив, що старому ще пощастить, а поки запропонував почастувати його пивом. Старий погодився. "Що ж,- відповів він.- Якщо рибалка хоче почастувати рибалку..." Вони сіли на "Терасі", у маленькому ресторанчику, якій відвідували рибалки. Дехто з молодих сміявся над старим, але той не ображався. Літні рибалки із сумом дивилися на нього. Манолін попросив дозволу допомогти старому наловити сардин для приманки, але той відмовився: хай малий краще пограє у бейсбол, а весла тримати він ще й сам може. Вони пригадали, як хлопець перший раз вийшов у море зі старим, тоді Маноліну було п"ять років, але він не забув нічого. Старий подивився на малого довірливо і сказав: якби той був його сином, то він би взяв його у море, але у хлопця є батьки, до того ж Манолін, здається, попав на щасливий човен. Хлопець сказав, що знає, де можна взяти чотири живці. Старий запитав, чи малий не має наміру вкрасти живців. Хлопець відповів: якби було треба, то й вкрав би, але цих він купив. Разом вони прийшли у халупу старого, зроблену з пальмового листя. У цій бідній домівці були лише стіл та стілець, у земляній долівці - ямка для приготування їжі. Стіни колись прикрашала фотокартка дружини старо го, але після її смерті він сховав той портрет, бо дивитися на нього було дуже тоскно. Хлопець запитав, що в старого на вечерю. Той відповів, що миска жовтого рису з рибою. Хлопець запропонував розпалити вогонь, але старий відмовився, запевняючи, що поїсть холодним. Тоді хлопець попросив дозволу взяти сітку для сардин, старий дозволив. І хлопець, і старий добре знали, що сітку ту вже давно продали, однак кожного дня вони робили вигляд, що вона є. Не було й миски рису з рибою, і хлопець це знав. Старий був упевнений, що 85 щасливе число, і назавтра він може впіймати рибу на тисячу фунтів. Хлопець пообіцяв десь позичити сітку і наловити сардин, а старий тим часом хай посидить і відпочине на сонечку. Старий погодився, сів на стілець читати газету, аби потім розповісти малому, що там пишуть про бейсбол. Хлопець не був певен, чи є й та газета, чи то теж лише вигадки старого. Але старий дістав газетний аркуш з-під ліжка, пояснив, що то подарунок приятеля. Старий хотів би купити лотерейний білет з цифрою 85, адже назавтра вісімдесят п"ятий день, як він не вловив жодної риби. Тільки шкода, що грошей на це немає. Малий запропонував позичити гроші. Але старий відповів, що намагається не позичати: бо спочатку боргуєш, тоді - старцюєш. Манолін пішов ловити сардини, собі й старому. Коли він повернувся, той спав, сидячи на стільці. Хлопець загорнув плечі старого ковдрою, не збудивши, пішов. Коли він повернувся вдруге, старий все ще спав. Хлопець торкнувся його коліна.. Стрий прокинувся. Хлопець приніс вечерю. Старий запевняв, що він не такий вже й голодний, але малий заперечив, що не можна ловити рибу, нічого не ївши, І поки він, Манолін, живий, із старим цього не станеться, їжу хлопцю дав власник ресторанчика "Тераса". Старий зауважив, що треба тому віддячити, бо він не вперше виручає старого і малого. Хлопець відповів, що вже подякував, хай старий тим не переймається. Старий пообіцяв віддати хазяїну ресторану кращу частину тої риби, яку він уловить. Потім вони говорили про спортивні новини, про результати бейсбольних матчів, про славетних гравців, таких, як Ді Маджіо. Стомлений старий ліг спати. Ві сні він бачив Африку, де був юнаком. "Йому тепер не сняться ні бурі, ні жінки, ні видатні події, ні великі риби, ні бійки, ні змагання у силі, ні дружина. Але часто-густо у його снах виникають далекі країни й леви, що виходять на берег".

Наступного ранку, ще вдосвіта, старий, як завжди, збудив хлопця. Та навіть уже ідучи поруч із старим, хлопець ще міг прокинутися. Старий пригорнув малого за плечі до себе, попросив пробачення. Той відповів, що така вже їхня чоловіча доля. Разом вони принесли парус, підготувати човен. Потім пили каву. Хлопець запитав, як спалося старому. Той відповів, що добре, бо він вірив: цього разу йому поталанить. Малий приніс сардини й живців із холодильника. Хлопець і старий побажали один одному рибальського щастя.

Один по одному човни виходили в море. "Старий заздалегідь вирішив, що піде далеко від берега; він залишив позаду пахощі землі і правив тепер у свіже ранкове дихання океану". Він любив цей чарівний морський світ, кожен його мешканець був добре відомий старому рибалці, кожен викликав певні почуття. "Старий думав про море, як про жінку, що дарує або відмовляє у милості, а якщо і дозволяє собі недобрі чи непродумані вчинки,- що ж поробиш, таку вже має натуру". Сонце ще не зійшло, він насадив приманку на гачки і пустив човен за течією. Старий, як завжди, чітко знав, на якій глибині знаходиться його приманка. Він ніколи це дозволяв собі, аби гачок із наживою плив за течією, його мотузки майже прямо пірнали у глибінь океану. Старий не відчував своєї провини у тому, що риба не ловиться. Йому просто не щастило. Він спостерігав за морем і воно для нього було, як відкрита книга. Он птах кружляє над водою, напевно, там якась риба. Старий направив човен туди. Через кілька хвилин над водою піднялася літаюча риба. Старий знав, що випірнути рибу примусила золотава макрель. У повітрі на літаючу рибу полював птах. Але старий відав, що такий птах цій рибі не страшний, а от від макрелі вона навряд чи втече. Розумів він і те, що йому макрелі цього разу не зловити, надто швидко та пливе. Старий подумав, що, можливо, його велика риба десь поруч. Хмарки й сонце віщували гарну погоду. Він помітив португальських фізалій, що своїми отруйними щупальцями завдавали великого клопоту рибалкам: отрута їхня діяла миттєво, руки вкривалися виразками, коли цих створінь доводилося виймати з рибальських снастей. Старому подобалося дивитися, як морські черепахи залюбки їли фізалій. Він любив зелених черепах, не відчував перед ними, як інші, марновірного остраху через те, що серце їхнє живе довго після того, як черепаху розрубають на шматки. Він думав, що має таке саме серце, а руки й ноги його схожі на черепашачі лапи. Старий знов побачив птаха і знов направив човен туди, де кружляв його помічник. Цього разу старому поталанило впіймати тунця. Старий сказав голосно, що то буде гарна наживка. Він не помітив, коли почав говорити сам до себе. Напевне, тоді, коли залишився без хлопця. У морі вони мало говорили, бо тут не годиться розмовляти без потреби. Старий завжди поважав цей звичай. Але тепер його висловлені у голос думки нікому не заважали. Старий подумав, що міг пити за течією й трохи поспати, але це вісімдесят п"ятий день і треба бути напоготові. Саме у цю мить він відчув, як риба клюнула наживку. Тепер усю свою увагу він віддав рибі, що вчепилася у, гачок.

Так почався тривалий і виснажливий двобій старого й величезної риби. Він добре знав, коли треба тягнути снасті, коли пустити. Спочатку він дав рибі наїстися і добре вчепитися за гачки. Йому хотілося подивитися на рибу, аби знати, з ким має справу, бо добре знав "характери" всіх мешканців моря. Але риба не показувалася. Вона потягла човен у відкрите море. Старий відчув, як йому тепер потрібна допомога, пошкодував, що хлопця не було поруч.

Минуло чотири години, а. він усе ще не. бачив риби. Старий знав, що риба далеко відтягнула човен у північно-західному напрямі. Та знав він і те, що так довго тривати не може: риба втомиться, помре, тоді можна буде її підтягнути до човна. Аби тільки вона не потягла надію. Минуло ще кілька годин. Риба вперто тягнула човен і жодного разу не вистрибнула з води.

Минала вже ніч. Риба тягла човен, не змінюючи напряму. Старий утомився, але міцно тримав жилку, яку перекинув через плече на спину. Він тепер був один в океані. Вогні Гавани згасли. Але він не мав права відволікатися на такі думки. Пошкодував, що хлопець далеко, старому так потрібна була допомога. Він знав, що у старості людина не повинна бути самотня, та розумів, що це неминуче. Старий нагадав сам собі, що на світанку йому треба з"їсти тупця, бо сили залишать його. Він думав про рибу. Хто знає, скільки років прожила вона світі. Старому іноді ставало її шкода. Йому ніколи не попадалася така велика, розумна й сильна риба, він подумки розмовляв із нею. "Я не покину тебе, поки не вмру",- пообіцяв їй старий.

Зійшло сонце, а човен так само тягнуло вперед. Старий хотів би, аби риба пішла за течією: це було б свідченням того, що вона втомилася. Але сонце вже піднялося високо, а риба й не думала втомлюватися. З півночі прилетіла маленька пташка. Старий бачив, яка вона втомлена. Йому шкода стало цієї маленької пташки, яка зважилася летіти через океан. Він розмовляв із нею, наче з людиною, запитав скільки їй років, запросив сісти на жилку, яку натягували вони вдвох із рибою.

Несподівано риба сіпнулась, і старий упав. Риба стягнула б його у море, якби старий не попустив жилку. Він відчув, як із правиці текла кров: жилка розрізала шкіру.

Эрнест Хемингуэй

«Старик и море»

«Старик рыбачил совсем один на своей лодке в Гольфстриме. Вот уже восемьдесят четыре дня он ходил в море и не поймал ни одной рыбы. Первые сорок дней с ним был мальчик. Но день за днём не приносил улова, и родители сказали мальчику, что старик теперь явно salао, то есть самый что ни на есть невезучий, и велели ходить в море на другой лодке, которая действительно привезла три хорошие рыбы в первую же неделю. Мальчику тяжело было смотреть, как старик каждый день возвращался ни с чем, и он выходил на берег, чтобы помочь ему отнести снасти или багор, гарпун в обёрнутый вокруг мачты парус. Парус был весь в заплатах из мешковины и, свёрнутый, напоминал знамя наголову разбитого полка».

Такова предыстория событий, которые развёртываются в маленьком рыбачьем посёлке на Кубе. Главный герой — старик Сантьяго — «худ, измождён, затылок его прорезали глубокие морщины, а щеки были покрыты коричневыми пятнами неопасного кожного рака, который вызывают солнечные лучи, отражённые гладью тропического моря». Он научил мальчика Манолина рыбачить. Мальчик любит старика, хочет ему помочь. Он готов наловить ему сардин в качестве насадки для его завтрашнего выхода в море. Они поднимаются к бедной хижине Сантьяго, выстроенной из листьев королевской пальмы. В хижине стол, стул, в земляном полу выемка для готовки пищи. Старик одинок и беден: его трапеза — миска жёлтого риса с рыбой. Они беседуют с мальчиком о рыбалке, о том, что старику обязательно должно повезти, а также о последних спортивных новостях, результатах бейсбольных матчей и знаменитых игроках, таких, как Ди Маджио. Когда старик ложится спать, ему снится Африка его юности, «длинные золотистые её берега и отмели, высокие утёсы и громадные белые горы. Ему не снятся более ни драки, ни женщины, ни великие события. Но часто в его снах возникают далёкие страны и львы, выходящие на берег».

На следующий день рано утром старик отправляется на рыбалку. Мальчик помогает ему снести парус, подготовить лодку. Старик говорит, что на этот раз он «верит в удачу».

Одна за другой рыбацкие лодки отчаливают от берега и уходят в море. Старик любит море, он думает о нем с нежностью, как о женщине. Насадив на крючки приманку, медленно плывёт по течению. Мысленно общается с птицами, с рыбами. Привыкший к одиночеству, вслух разговаривает сам с собой. Он знает разных обитателей океана, их повадки, у него к ним своё нежное отношение.

Старик чутко улавливает, что происходит в глубине. Один из прутьев дрогнул. Леска уходит вниз, старик ощущает огромную тяжесть, которая влечёт её за собой. Разворачивается драматический многочасовой поединок между Сантьяго и огромной рыбой.

Старик пытается подтянуть бечеву, но у него ничего не получается. Наоборот, она тянет, как на буксире, лодку за собой. Старик сожалеет, что с ним нет мальчика. Но хорошо, что рыба тянет в сторону, а не вниз, на дно.

Проходит около четырёх часов. Близится полдень. Так не может продолжаться вечно, размышляет старик, скоро рыба умрёт и тогда её можно будет подтянуть. Но рыба оказывается живучей.

Ночь. Рыба тянет лодку все дальше от берега. Вдали меркнут огни Гаваны. Старик устал, он крепко сжимает верёвку, перекинутую через плечо. Мысль о рыбе ни на секунду не покидает его. Иногда ему становится её жалко. «Ну не чудо ли эта рыба, один Бог знает, сколько лет она прожила на свете. Никогда ещё мне не попадалась такая сильная рыба. И подумать только, как странно она себя ведёт. Может быть, потому не прыгает, что уж очень умна». Мысленно разговаривает с рыбой. «Я с тобой не расстанусь, пока не умру».

Рыба начинает тянуть не так мощно, она явно ослабела. Но силы старика на исходе. У него немеет рука. Наконец леса начала идти вверх, и на поверхности показывается рыба. Она горит на солнце, голова и спина у неё темно-фиолетовые, а вместо носа — меч, длинный, как бейсбольная бита. Она на два фута длиннее лодки. Появившись на поверхности, она начинает вновь уходить в глубину, тянуть за собой лодку, и старику приходится мобилизовать все силы, чтобы не дать ей сорваться. Не веруя в Бога, он читает «Отче наш». «Хоть это несправедливо, но я докажу ей, на что способен человек и что он может вынести».

Проходит ещё день. Чтобы отвлечься, старик вспоминает о бейсбольных играх. Вспоминает, как когда-то в таверне Касабланки мерился силой с могучим негром, самым сильным человеком в порту, как целые сутки просидели они за столом, не опуская рук, и как он в конце концов взял верх. Он ещё не раз участвовал в подобных поединках, побеждал, но потом бросил это дело, решив, что правая рука ему нужна для рыбной ловли.

Битва с рыбой продолжается. Он держит лесу правой рукой, зная, что, когда силы иссякнут, её сменит левая. Рыба выходит на поверхность, то приближается к лодке, то отходит от неё. Старик готовит гарпун, чтобы добить рыбу. Но она отходит в сторону. От усталости мысли путаются в голове у старика. «Послушай, рыба, — говорит он ей. — Ведь тебе все равно умирать. Зачем же тебе надо, чтобы я тоже умер».

Последний акт поединка. «Он собрал всю свою боль, и весь остаток сил, и всю свою давно утраченную гордость и бросил все это против мук, которые терпела рыба, и тогда она перевернулась и тихонько поплыла на боку…». Подняв гарпун, он изо всех сил вонзает его рыбе в бок. Чувствует, как железо входит ей в мякоть, и всаживает его все глубже и глубже…

Его одолевают тошнота и слабость, у него туманится в голове, но он все-таки подтягивает рыбу к борту. Привязывает рыбу к лодке и начинает движение к берегу. Мысленно прикидывает: рыба весит не менее полутора тысяч фунтов, которые можно продать по тридцати центов за фунт. «Думаю, что великий Ди Маджио мог бы сегодня мною гордиться». Направление ветра указывает ему, в какую сторону плыть, чтобы добраться до дома.

Проходит час, прежде чем показывается первая акула. Учуяв запах крови, она устремляется за лодкой и привязанной к ней рыбой. Она приблизилась к корме, впилась в рыбу, стала её раздирать. Старик ударил её гарпуном. Она погружается на дно, утащив с собой гарпун, часть верёвки и огромный кусок рыбы. «Человек не для того создан, чтобы терпеть поражение. Человека можно уничтожить, но нельзя победить».

Подкрепляется куском рыбы. Замечает плавники целой стаи акул. Они приближаются с огромной скоростью. Старик встречает их, подняв весло с привязанным к нему ножом. Акулы набрасываются на рыбу. Старик вступает с ними в битву. Одну из акул убивает. Наконец акулы отстали. Им было уже нечего есть.

Когда он вошёл в бухту, все спали. Сняв мачту и связав парус, он ощутил усталость. За кормой его лодки вздымался огромный хвост рыбы. От неё остался лишь скелет.

На берегу мальчик встречает уставшего, плачущего старика. Он успокаивает Сантьяго, уверяет, что отныне они будут рыбачить вместе, ибо ему надо ещё многому научиться. Он верит, что принесёт старику удачу.

Наутро на берег приходят богатые туристы. Они удивлены, заметив длинный белый позвоночник с огромным хвостом. Официант пытается им объяснить, но они очень далеки от понимания той драмы, которая здесь произошла.

События разворачиваются в небольшом рыбачьем поселении на Кубе. Главный герой произведения Сантьяго, не был симпатичным мужчиной. Он промышлял рыбалкой, которой обучил мальчика, Манолина. Старик уже много дней ходил в море, но не поймал ни одной рыбы. Он был в отчаянии. Манолину было тяжело смотреть, как Сантьяго приходит с рыбалки ни с чем, ему было искренне жаль старика. Мальчик полюбил Сантьяго, и захотел наловить ему сардин для приманки на завтрашний день. После этого они идут в хижину одинокого Сантьяго, и ложатся спать.

На следующий день старик отправляется на промысел. По ходу, на крючок цепляется огромная рыба. Он долго борется с ней, отмечая, что рыба ведёт в сторону, а не на дно.

Прошло несколько часов. Уже полдень, а рыба всё никак не сдаётся. Она тянет старика всё дальше от берега. Сантьяго ликует. Ему никогда ещё не попадалась такая сильная и большая рыба. Уже ночь, а лодку относит дальше и дальше от берега. Вдруг на поверхности показалась обессиленная рыбина. Её меч такой большой, как бейсбольная бита. Набравшись сил, она снова уходит на дно. Старик борется до последнего, мобилизуя свои силы.

Так прошёл ещё один день. Старик начинает вспоминать молодость. Он уже участвовал в поединках. Однажды ему пришлось победить самого сильного в порту негра. Были и другие, но он бросил это занятие, решив, что рука пригодится для рыбалки.

Борьба с рыбиной продолжается. Сантьяго уже не чувствует своих сил. Рыба поднимается на поверхность. Она то приближается, то отходит. Наступает финальный момент, и старик вонзает рыбе в бок гарпун.

Он привязывает рыбу к борту и подсчитывает, сколько денег выручит за рыбину. Его одолевают тошнота и слабость, но Сантьяго гребёт к берегу.

Проходит немного времени, прежде чем появляется первая акула. Она услышала запах крови. За ней следом приближаются и другие. Первая акула сала кусать рыбу. Сантьяго бьёт её гарпуном. Гарпун застрял в ней, и акула уходит на дно.

Пока он ел кусок рыбы, заметил ещё акул. Они приближались с большой скоростью. Он привязал нож к веслу и начал отбиваться. Наконец, акулы отступили. Им уже нечего было есть. Когда он приплыл домой, посёлок уже спал. Он посмотрел за корму, и увидел один скелет от рыбы.

На берегу, его встречает Манолин. Он успокаивает Сантьяго, говоря, что теперь будет ходить с ним в море всё время. Он думает, что принесёт старику удачу.

Утром на берег пришли богатые туристы. Они увидели скелет большой рыбы, и пытаются понять, что это такое. Они очень удивлены. Официант небольшого кафе, пытается объяснить им, что произошло прошлой ночью. Но им не понять случившейся трагедии.

Сочинения

1952 год. В Бимини выходит последнее, прижизненно опубликованное, произведение Хемингуэя. Это рассказ «Старик и море». Названное произведение повествует об истории жизни старого рыбака Сантьяго, о ловле рыбы на Кубе. Сюжет завязан вокруг важного для Сантьяго события – борьбы в открытом море с гигантским марлином, который является самой крупной и самой главной добычей в жизни рыбака.

Главная мысль «Старика и море» в том, что Эрнест Хемингуэй показывает борьбу человека со стихией жизни. Главное в жизни – преодоление трудностей. Автор подчеркивает мысль, что ни при каких обстоятельствах не нужно сдаваться. Невольно вспоминается библейская мудрость: «Каждому дается такой крест, какой он может нести».

Читать краткое содержание Хемингуэй Старик и море

Читатель на первых страницах книги знакомится со стариком по имени Сантьяго. Это опытный кубинский рыбак, который одинок. Он живет тем, что ловит рыбу и продает улов. Ему везет, почти никогда его лодочка не возвращается пустой…

Однажды вместе с Сантьяго в море выходит мальчик по имени Манолин. Этот мальчик горячо любит старика, хоть он ему и не родной. Он от всей своей детской души хочет хоть чем-нибудь помочь Сантьяго. Родители Манолина не разделяют чувств сына и считают, что их ребенку не место в море. Но мальчишка упорно провожает Сантьяго и дожидается его возвращения. Ведь это так важно для каждого человека – осознавать, что его ждут, что он кому-то нужен.

Удача по какой-то причине покинула старого рыбака. Вот уже на протяжении 84 дней сети Сантьяго пусты. Он с каждым днем возвращается из моря все печальнее и печальнее. Манолин, как может, помогает старику: помогает уложить рыболовные снасти в лодку, ловит сардин для наживки, ждет возвращения старого рыбака на берегу. Каждый день мальчик находит слова утешения для старого Сантьяго. Но от этого не легче…

Наступает утро 85 дня. Сантьяго, как никогда, уверен, что сегодня улов непременно будет. Он спокойно садится в лодку и без тени волнения на лице следит, как лодку несут волны. Старик Сантьяго любит море, он мысленно разговаривает с ним. Он обращается к водной стихии с просьбой о богатом улове.

Утлое суденышко покачивают волны. И вот наступает волнительный момент для любого рыбака – леска Сантьяго натянута как струна. Вот – вот лопнет! Опытный рыбак понимает, что там, в глубине, тянет рыба неимоверной тяжести. Сантьяго пытается подтянуть рыбу ближе к борту лодки, чтобы прикончить ее с помощью гарпуна. Ему не удается совершить такой маневр – рыба сильна и тянет за собой лодку. Старый кубинский рыбак сожалеет, что в данный момент нет рядом Манолина. Он бы непременно помог. Как же трудно одному!

Кульминационный момент в произведении – это пространное описание борьбы между Сантьяго и рыбой. Борьба длится почти двое суток – это говорит о величине и выносливости рыбы. Рыба сопротивляется. Она таскает за собой суденышко старого кубинского рыбака. Старик Сантьяго выбился из сил. Руки его онемели, а мысли путались… Можно подумать, что вот он – конец надеждам и мечтам…

Но как бы рыба ни была сильна, ее силы на исходе. Она уже не так рьяно тянет за собой лодку Сантьяго. Делает это все реже и реже. Наконец, она вообще практически без сил. Тогда рыба всплыла на поверхность моря недалеко от лодки, даже повернулась на бок, словно хотела, чтобы Сантьяго было удобнее метнуть гарпун. Старый рыбак так и поступает. Вот она, вожделенная добыча! Он из последних сил привязывает рыбу к борту своей лодки. В самый последний момент в его воспаленном сознании проносится мысль, что рыба длиннее, чем его суденышко. Как же они поплывут?

Сантьяго – опытный кубинский рыбак. Чтобы прибыть к берегу, он ориентируется по ветру, а точнее по его направлению и силе, и направляет лодчонку куда нужно. Сантьяго с добычей плывет к родному берегу.

Вроде все хорошо, старый кубинец удовлетворен результатом своей работы. Но…, в один момент Сантьяго видит, что его настигает громадная акула. Акула охотится на добычу рыбака. Сам старый рыбак ей без надобности.

Сантьяго, как может, оказывает сопротивление. Он даже вонзает гарпун в акулу. Вроде короткая передышка – акула откусывает кусок добычи и уходит с гарпуном под воду. Но вот незадача! Спустя некоторое время появляется целая стая акул. Сантьяго страшно и одновременно жалко добычу. Старый рыбак проявляет сноровку – привязывает нож к веслу и убивает одну из акул. Конечно, этого совсем недостаточно… Пока рыбак борется с одной, остальные объедают его улов настолько, что от него остается только хвост и скелет. Так теперь и плывет бедный Сантьяго на своем суденышке, а за ним волочится скелет его недавней добычи…

День клонится к вечеру и, наконец, наступает ночь. Сантьяго, измученный и уставший, приплывает к родному берегу. А там его ждет Манолин. Старый кубинский рыбак показывает мальчику, что осталось от его добычи. Ему настолько обидно, что он плачет, не стесняясь ребенка. Мальчик Манолин, как может, успокаивает Сантьяго. Он убеждает старого рыбака в том, что впредь они будут рыбачить всегда вместе и, конечно же, поймают еще много-много рыбы. Ведь вместе всегда хорошо. Как же это здорово – ощущать поддержку!

Утро нового дня. На пустынном берегу собирается огромная толпа туристов, которые поражены скелетом рыбы невероятных размеров, который лежит на песке. Они выстраивают разные умозаключения по поводу того, кто притащил этот скелет именно сюда. Простое человеческое любопытство…

Картинка или рисунок Старик и море

Другие пересказы для читательского дневника

• Краткое содержание Четвертая высота Елены Ильиной

  Книга основана на реальных событиях, где говорится о девушке, которая за короткое время своей жизни смогла достичь многого. Первые страницы произведения показывают нам судьбу простой семьи, проживающей в Москве.

• Краткое содержание Пустой дом Дойл

  Три года прошло после кончины Шерлока Холмса. В столице Англии, полицейскими был обнаружен труп Рональда Адэра. Убитый был графом, к тому же заядлым картежником, состоящим во всех карточных клубах Лондона

• Краткое содержание Тургенев Малиновая вода

  В этой главе «Записок охотника» представлено несколько персонажей. Особенное внимание уделено Стёпушке – довольно странному «существу». Он смахивает на зверька и своим портретом

• Краткое содержание Эмма Джейн Остин

  В деревне Хайбери жил богатый помещик Генри Вудхаус со своей дочерью Эммой. Мать её давно умерла, воспитанием девушки все эти годы занималась гувернантка мисс Тейлор.

• Краткое содержание Гончаров Обыкновенная история

  Действие романа происходит ранним летним утром в семье помещицы Адуевой. Молодой барин, Александр Федорович решается отбыть на службу, и поэтому все дворовые хлопочут чуть свет во всем доме. Вместе с юношей уезжает его слуга Евсей

“Старий і море” короткий зміст ви можете прочитати за 10 хвилин. Це історія старого Сантьяго, кубинського рибака, і його боротьбу з гігантською рибою, яка стала найбільшою здобиччю в його житті.

“Старий і море” скорочено

84 дні старий рибалка Сантьяго безуспішно виходить у море на риболовлю. І якщо перші 40 днів він рибалив з маленьким хлопчиком Маноліно, то незабаром залишився без помічника, так як батьки хлопчика порахували, що від старого відвернулася удача і відправили сина в море з більш успішним рибалкою. Старий був старий, худий і виснажений, а от очі кольору моря, були молодими і веселими. Очі людини, яка ніколи не здається.

Маноліно важко було зустрічати кожен вечір Сантьяго, який повертався з моря без улову. Але він дуже любив і поважав старого, який навчив його рибалити. І тому, щовечора хлопчик допомагав втомленому старому рибалці відносити додому снасті.

Перед тим як йти до хижі старого, Сантьяго і Манолін сиділи в рибальському кафе, де Манолін купував старому пиво. У кафе в цей час збиралися всі рибалки селища та обговорювали улов. Хлопчик зголосився принести старому наживку для наступної риболовлі. Сантьяго не втрачав надії на вдалий улов. Він говорить хлопчику, що планує завтра піти подалі в море. Хлопчикові хочеться піти на рибалку зі старим, але Сантьяго запевняє його, що він і сам з усім впорається, а Манолін повинен і далі рибалити на «щасливому» човні. Вони несуть снасті додому, але не тому, що старий боїться, що їх вкрадуть, а просто, щоб вони не відсиріли поблизу води.

Хатина старого, обстановка якої складалася з ліжка, стола і стільця, була побудована з королівської пальми. Стіни були прикрашені олеографіями. Раніше на стіні висіла ще кольорова фотографія покійної дружини старого, але Сантьяго зняв її, так як дивлячись на неї, дуже сумував за дружиною.

Щовечора хлопчик запитував старого про вечерю і пропонував розвести вогонь у вогнищі, ще він просив сіті, щоб наловити сардин на наживку. Це було своєрідним ритуалом. Манолін знав, що у старого немає їжі і сітка давно продана. Хлопчик йде за сардинами, а старий залишається читати вчорашню газету, яку йому дали у винній крамниці. Хлопчик просить його почитати про бейсбольний матч і переказати потім йому. Коли хлопчик повертається, він бачить сплячого на стільці Сантьяго. Манолін дбайливо вкриває старого рибалку ковдрою. Манолін зауважує, що незважаючи на худобу, у Сантьяго сильні і могутні плечі, і ще він звертає увагу на стару сорочку старого, всю в різнокольорових латках, як і старе вітрило. Хлопчик знову йде, не розбудивши старого. Повертається Манолін з вечерею для старого. Сантьяго їсть тушковану яловичину, чорні боби з рисом і смажені банани, які хлопчик взяв у ресторані. Манолін говорить старому, що не можна голодним ловити рибу. Сантьяго обіцяє, що віддячить господаря ресторану, який часто їх виручає, віддавши йому найкращу частину риби, яку сподівається зловити завтра. Старий і хлопчик обговорюють бейсбол і знаменитих гравців. Один з них навіть приходив в їх рибальське ресторан, але хлопчик і старий рибалка посоромилися запросити його порибалити з ними і тепер шкодують про це. Хлопчик прощається зі старим і просить його розбудити його вранці на риболовлю, так як Манолін не любить, коли його будить інший рибалка, з яким він зараз виходить у море. Старий обіцяє зайти за ним вранці.

Сантьяго, загорнувшись у ковдру, лягає спати на ліжко, на якому замість матраца постелені старі газети, а замість подушки він кладе під голову свої штани. Старий швидко засинає і йому сниться Африка, до берегів якої він ходив в юності юнгою. Старому більше не сняться бурі, великі події, жінки, величезні риби, йому сняться леви, котрі граються як кошенята, на морському березі.

Старий прокидається задовго до світанку, одягається і йде будити хлопчика. Розбудивши Маноліна, вони повертаються до хижі старого за снастями. Вони відносять їх у човен і п’ють каву в закусочній, яка відкривається дуже рано, тому що обслуговує рибалок. Манолін йде за наживкою, а Сантьяго п’є ще кави, бо знає, що більше до вечора він нічого не буде їсти. У човен старий не бере їжу, тільки воду. Манолін приносить наживку і бажає старому удачі. Старий виводить човен з гавані і в темряві чує, як інші рибалки теж виходять в море. Сантьяго вирішує піти сьогодні далеко в море і налягає на весла.

Світає. Старий мірно гребе і розмірковує про море. Він порівнює море з жінкою. Воно також дарує великі милості і робить необдумані вчинки. Ще не розвиднілось, а старий вже закинув гачки з наживками.

Встало сонце. Старий бачить інші човни, але вони набагато ближче до берега, ніж його. Через 2 години човен старого ще більше віддалився від берега. Птах-фрегат допомагає Сантьяго вистежувати рибні косяки і він ловить тунця, з якого планує зробити наживку. Човен старого пішов так далеко в море, що вже не видно берегової лінії. Але старий не тривожиться. Сантьяго впевнений, що він завжди знайде дорогу додому. Всі його думки про те, що сьогодні йому обов’язково пощастить, і він зловить велику рибу.

Полудень. Стає дуже жарко. І нарешті у Сантьяго клюнула риба. Старий відразу зрозумів, що риба велика і йому знадобиться весь його досвід, щоб її зловити. Але він твердо впевнений у своїх силах. Старий вирішує, що риба вже мертва і хоче її витягнути, але в нього нічого не виходить. Риба виявилася живою і потягнула човен рибалки за собою в море. Старий шкодує, що хлопчик зараз не з ним, йому не завадив би помічник. Протягом 4 годин риба буксує човен старого і не думає вмирати. Старий втомився і хоче пити, але боїться втратити лісу. Він береже сили. Він думає, про те, щоб його не підвели руки.

Вночі похолодало і линвою старому натерло спину. Він починає втомлюватися, так як тримає линву руками, боячись прив’язати її до човна. Адже якщо риба рвоне, вона може порвати линву і піде на глибину. Але якщо тримати линву руками, при ривку можна обережно стравлювати мотузку, не давши їй натягнутися і порватися. Старий уже розуміє, що спіймана їм на гачок риба дуже велика і сильна. Але Сантьяго знає і те, що він сильніше і досвідченіше її, і просто зобов’язаний її перемогти. Він знову шкодує, що з ним немає Маноліна. Сантьяго розмірковує про долю спійманої їм риби, і своїй долі теж. Про те, що тепер їхні долі пов’язані, що він народився рибалкою, а вона рибою.

На світанку риба смикнула линву так сильно, що старий, впавши, розсік до крові щоку. Розвиднілося. Риба так само невтомно тягне човен. Вона ще повна сил, але пливе вже на меншій глибині. Старий молить Господа про те, щоб риба виринула, а йому вистачило сил впорається з нею. Риба робить ще спробу вирватися і старому розсікає линвою руку. Він нарікає на себе, за те що дав рибі поранити себе. Тепер йому доводиться тримати линву лівою рукою. Старий зауважує, що риба тягне човен повільніше. Він розуміє, що скоро йому знадобляться всі його сили і вирішує підкріпитися. Але у нього з їжі є тільки сирий тунець, який він і їсть, попередньо розробивши, шкодуючи про те, що не взяв з собою сіль і лимон. Від тяжкості риби у старого затекла ліва рука. Старий дивиться на море і розуміє, як він самотній. Він не любить бути безпорадним, тому зараз всі його думки про те, що б ліва рука знову почала діяти. Він зауважує, що риба піднімається на поверхню води. Тільки зараз старий усвідомив наскільки вона величезна. Це була меч-риба, розміром більше його човна. Риба знову потягнула човен. Старий, чимало бачив на своєму віку риб, розуміє, що ця найбільша з коли-небудь виловлених ім. І з нею він зараз повинен битися самостійно. Старий читає молитви Богу і Богородиці. Після полудня Сантьяго зауважує, що риба змінила напрямок.

Старий відпочивав і розминав ліву руку. Він думав про бейсбол. Коли зайшло сонце, старий підбадьорився і згадав випадок зі свого життя, коли він виграв змагання і отримав звання Сантьяго-Чемпіон. Тоді він цілу добу просидів, зчепившись руками з могутнім негром, найсильнішою людиною в порту. Коли глядачі стали наполягати, щоб судді оголосили нічию, він все-таки поборов суперника і переміг.

Старому вдається зловити макрель собі на вечерю. Він знову їсть рибу сирою. Сантьяго дуже втомився, у нього болять спина і руки. Але старий рибалка підбадьорює себе тим, що ноги в нього в порядку, їжі і води вистачить ще на день, а риба пливе повільніше.

Настала друга ніч його протиборства з рибою. Старий милується зоряним небом. Йому стає шкода рибу, яку він піймав, але ця жалість не позбавляє його рішучості цю рибу вбити. Старому вдається відпочити пару годин. Він хоче поспати, але боїться втратити рибу. Тоді він вирішує поїсти. Обробивши макрель, він змусив себе з’їсти половину філе, при цьому старий зауважує, що тунець був смачнішим. Він розуміє, що він повинен їсти цю противну сиру макрель, щоб впоратися з рибою. Човен рухається все повільніше, і старий розуміє, що риба теж втомилася. Поки вона поводиться смирно, старий вирішує поспати.

Він прокидається від ривка, ліска, обпікаючи долоню, йшла в воду. Потім риба стала стрибати. Старий насилу утримував линву. Сантьяго знову шкодує, що з ним немає помічника. Старий радіє, що риба під час стрибків набрала повітря, і тепер не зможе піти на глибину. Тепер старий чекає, коли вона почне кружляє навколо човна, намагаючись вирватися.

Світає. У старого болять розсічені линвою руки, але він заспокоює себе тим, що для чоловіка біль не страшна. Настав 3 ранок його риболовлі. Риба стала робити кола навколо човна, а старий підводити її ближче для вирішального удару. Сантьяго змусив рибу перевернутися, потім ударив прямо в серце гарпуном. Старий сильно ослаб, і йому було дуже погано. Але, подолавши нудоту і слабкість, він підтягнув здобич до човна і закріпив вздовж борту. Риба була така величезна, що можна було подумати, що це до неї прикріпили човен. Старий поставив вітрило і попрямував до берега.

Йому хотілося їсти, але не на що було зловити навіть маленьку рибку. Тоді старий натрусив з водоростей креветок і підкріпився ними. Попивши води, Сантьяго відчув себе набагато краще. Він плив додому з дуже багатою здобиччю і часто поглядав на рибу, все ще не вірячи в свою удачу.

Перша акула наздогнала човен, десь, через годину. Вона відчула запах риб’ячої крові і попливла по сліду. Це була дуже велика акула, яка нічого не боялася. Старий, помітивши її, приготував гарпун. Він зрозумів, що вона накинеться на рибу і приготувався захищати свій улов. Акулі вдалося відкусити шматок м’яса від риби, перш ніж старий убив її. Акула потонула, потягнувши гарпун старого на дно. Знівечена акулою, риба більше не радувала старого. І ще він чекав інших акул. З ножа і весла він зробив зброю проти інших акул.

Парус надувало свіжим вітром, і човен швидко йшов до берега. До старого рибалці повернулася надія, що він все-таки доставить свою здобич на берег. Старий спробував свою рибу на смак і зрозумів, що за таке смачне і соковите м’ясо, він може виручити багато грошей. Але запах риби лунав по всьому морю, і старий нічого з цим зробити не міг. Через 2 години припливли 2 акули, які стали рвати рибу. Старий убив і їх. Риба тепер зовсім не приваблювала погляд старого. Акули вигризли найкраще м’ясо. Сантьяго вже пошкодував, що взагалі виловив її. Незабаром припливла ще акула, убивши яку, Сантьяго зламав ніж.

Наступав вечір, а берег був навіть ще не видно. Перед самим заходом сонця на човен напали ще акули, вони рвали з риби шматки м’яса, а старий безуспішно намагався вбити їх кийком. Відігнавши акул, старий помітив, що половину риби вони вже з’їли. Акули стали кружляти близько човна. Сонце майже зайшло, але Сантьяго вирішив не здаватися і битися з акулами, поки не помре. Він плив у темряві додому і думав про те, що непогано де-небудь купити удачі. І сам собі відповідав, що йому нема на що її купити. Тільки біль в руках давала йому зрозуміти, що він ще не вмер.

Незабаром він помітив міські вогні. Тіло його ломило і саднило руки. Він мріяв про будинок і сон. Але опівночі старий знову бився з акулами, які напали цілою зграєю. Він бив у темряві кийком, поки його не вирвали з рук. Потім висмикнув румпель і бив ім. Але акули з’їли все м’ясо з риби і попливли. Старий ледве дихав і в роті відчув присмак міді. Він сплюнув у воду. Старий відчув себе зовсім переможеним. Він поплив додому, ні про що не думаючи й нічого не відчуваючи. Човен йшла швидко і легко, адже його більше не гальмувала тяжкість риби. Старий думав, що човен і вітрило цілі, а румпель не складно зробити новий.

Додому він повернувся, коли всі навколо спали. Звернувши вітрило, він узяв снасті і пішов додому. Він так страшно втомився, що кілька разів зупинявся, щоб перепочити. Удома він попив води і ліг спати. Він ще спав, коли вранці прийшов Манолін. Сьогодні човни через сильний вітер не вийшли в море. Хлопчик переконався, що старий дихає і пішов йому за кавою. Внизу біля човна старого, рибалки вимірювали залишки риби. У рибі було 18 футів. Хлопчик заплакав, так йому було шкода старого і його зранені руки. Він приніс Сантьяго кави і став чекати коли він прокинеться.

Прокинувшись, старий пив каву і скаржився хлопчикові, що акули його перемогли. Але Манолін сказав йому, що він переміг рибу. Він розповів старому рибалці, що його шукали і рибалки, і берегова охорона, і навіть літак. Але старий сказав, що він дуже далеко йшов у море. Сантьяго зізнався, що скучив за хлопчиком. А Манолін сказав, що тепер він буде рибалити тільки зі старим, який повинен навчити його всьому, що знає сам. А поки, старому треба підлікувати руки, і Манолін пішов за ліками в аптеку. Сантьяго попросив принести ще газети, за ті дні поки його не було. Старий знову заснув, йому снилися сни, а хлопчик сторожив його сон.

Старик и море

"Старик рыбачил совсем один на своей лодке в Гольфстриме. Вот уже восемьдесят четыре дня он ходил в море и не поймал ни одной рыбы. Первые сорок дней с ним был мальчик. Но день за днем не приносил улова, и родители сказали мальчику, что старик теперь явно alао, то есть самый что ни на есть невезучий, и велели ходить в море на другой лодке, которая действительно привезла три хорошие рыбы в первую же неделю. Мальчику тяжело было смотреть, как старик каждый день возвращался ни с чем, и он выходил на берег, чтобы помочь ему отнести снасти или багор, гарпун в обернутый вокруг мачты парус. Парус был весь в заплатах из мешковины и, свернутый, напоминал знамя наголову разбитого полка".

Такова предыстория событий, которые развертываются в маленьком рыбачьем поселке на Кубе.

Главный герой - старик Сантьяго - "худ, изможден, затылок его прорезали глубокие морщины, а щеки были покрыты коричневыми пятнами неопасного кожного рака, который вызывают солнечные лучи, отраженные гладью тропического моря". Он научил мальчика Манолина рыбачить. Мальчик любит старика, хочет ему помочь. Он готов наловить ему сардин в качестве насадки для его завтрашнего выхода в море. Они поднимаются к бедной хижине Сантьяго, выстроенной из листев королевской пальмы. В хижине стол, стул, в земляном полу выемка для готовки пищи. Старик одинок и беден: его трапеза - миска желтого риса с рыбой. Они беседуют с мальчиком о рыбалке, о том, что старику обязательно должно повезти, а также о последних спортивных новостях, результатах бейсбольных матчей и знаменитых игроках, таких, как Ди Маджио. Когда старик ложится спать, е....